Сергій Адамович: Я думав, що мене уже нічим не здивувати, але рашисти настільки винахідливі у своїй жорстокості, що інколи досі мені це сниться.
В Івано-Франківську ще з серпня 2022 року при Навчально-науковому юридичному інституті ПНУ ім. В. Стефаника діє Центр документування та дослідження воєнних злочинів, який створили спільно інститут та громадська організація «Поступовий гурт франківців». Близько десяти постійних працівників центру, переважно з числа викладачів університету, та волонтери, серед яких є і студенти, збирають від тимчасово переміщених зі сходу українців інформацію про скоєні російськими військовими злочини, свідками яких ті стали.
Започаткував цю роботу ще рік тому доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ і координатор ГО «Поступовий гурт франківців» Сергій Адамович. За його словами, викладачі та студенти в березні 2022 року з власної ініціативи розпочали документувати свідчення внутрішньо переміщених осіб про воєнні злочини та порушення прав людини, аби дії російських загарбників не залишилися незадокументованими та безкарними.
Детальніше про це розмовляємо з івано-франківським істориком Сергієм Адамовичем.
— Як появився задум створити центр документування та дослідження воєнних злочинів і матеріяльно допоміг оснастити центр потрібною технікою?
— Коли почалася повномасштабна війна московії проти України, хотілося бути корисним. Ми зрозуміли, що найкраще це вийде, якщо займатимемося чимось ближчим до нашого фаху. Ми пройшли курси, на яких міжнародні фахівці нас навчали документувати інформацію про воєнні злочини. Наша громадська організація «Поступовий гурт франківців» і Юридична клініка Навчально-наукового юридичного інституту стали частиною коаліції громадських організацій «Україна. П’ята ранку / Ukraine 5 AM Coalition». На невеликий грант у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР (Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину) «Єднання» за фінансової підтримки Європейського Союзу, придбали дві відеокамери, кілька диктофонів, флешки і два комп’ютери. Так і відкрили наш центр і він почав працювати.
— Яким чином співробітники центру збирали інформацію про воєнні злочини московитів в Україні?
— Спочатку працювали лише у ЦНАПах, де знайомилися з внутрішньо переміщеними людьми і їм пропонували дати свої свідчення. Часто вдавалося допомогти цим українцям ще й з облаштуванням життя на Прикарпатті. Але зараз стало складніше, бо всі виплати ВПО отримують через «Дію». Тому їздимо по шелтерах — місцях, де тимчасово проживають особи, які постраждали від військовий дій рашистів. Були у Лисці, Загвізді, Калуші, Богородчанах, Хриплині, Солотвині, Раківці, Соколі, Бурштині. Відвідуємо місця, де допомагають за територіальною ознакою: «Я — Херсон», «Я — Маріуполь». Паралельно надаємо переселенцям юридичні консультації. А якщо є змога — допомагаємо гуманітаркою чи іншим, що потрібно, що звозить волонтер Григорій Березовський.
— Як працівники центру роблять опитування і скільки свідчень вони вже задокументували?
— Опитування відбуваються по-різному. Десь виходить знімати на відео, часто обмежуються лише диктофонами. Протокол із запитаннями, відповіді на які записує хтось з працівників центру чи волонтерів, – на кілька сторінок. Обов’язково є згода на обробку персональних даних. Збирання документів про воєнні злочини московитів вимагає ще й знання психології, аби не нашкодити людям, які стали жертвами чи свідками воєнних злочинів. Якщо у людей є фото, відео чи аудіодокази злочинів, їх просять ці матеріали надати. Потім протоколи оцифровують у форматі PDF і зберігають у базі. Наразі працівники центру задокументували близько 500 свідчень про злочини московитів. Географія — майже всі області, яких безпосередньо торкнулась війна: від Маріуполя до Бучі, від Херсона до Луганщини.
— А для чого створено всеукраїнську базу даних i-doc і хто для неї працює, крім вашого центру?
— Паралельно в рамках коаліції ми працюємо над створенням бази даних i-doc. Туди вносять свідчення та протоколи всі організації коаліції громадських організацій «Україна. П’ята ранку / Ukraine 5 AM Coalition». Цю базу будуть використовувати за потреби національні правоохоронні органи, міжнародний кримінальний суд, або ж вона просто буде архівом для історії.
— Про що мова йшла на науково-практичній конференції з міжнародною участю «pосійські воєнні злочини – від документування до покарання», яку організував ваш центр на початку грудня минулого року в Прикарпатському університеті?
— Робота науковців сконцентрувалася навколо аналізу неоголошених війн росії проти України у ХХ – на початку ХХІ ст., обговорення документування воєнних злочинів і шляхів оптимізації міжнародної безпекової політики, а також стосовно перспектив покарання громадян російської федерації за воєнні злочини в Україні.
— Як історик, який багато років вивчає злочини московитів під час Першої світової війни та в 1939-1944 роках на заході України, що можете повісти про воєнні злочини теперішніх загарбників?
— Я думав, що мене уже нічим не здивувати, але рашисти настільки винахідливі у своїй жорстокості, що інколи досі мені це сниться. Є невмотивовані вбивства, а є свідомі. Передусім вони шукали атовців, чоловіків, які можуть становити їм загрозу. Поводилися неадекватно — п’яні, під наркотиками. У мене є відчуття, що у Маріуполі вони свідомо хотіли знищити всі джерела води, били навіть по маленьких цистернах. В інших місцях знищували хлібокомбінати, щоб люди не мали хліба. Це свідомі прояви геноциду, московитів довго готували до цього, довго їм розказували, що ми — не люди. Як правило, кількість звірств зростала одразу після того, як ЗСУ завдавали росіянам військових поразок на фронті. Тоді вони починали мститися цивільним.
Ще цікаво те, що спочатку вони не могли зрозуміти українців. Вони звикли, що сотня росіян тікає від одного омонівця. А у нас люди не боялися. Окупанти спочатку не розуміли, як приборкати Херсон чи Нову Каховку. Тому запрошували на допомогу «спеціалістів» з «ДНР», бо ті більше знали ментальну специфіку українців. Є багато випадків мародерства окупантів – виносили просто все.
Також у деяких випадках досі дивує рівень недорозвинености у наших ворогів. Один зі свідків розказував, що до них у Херсоні постукали у двері бурят з буряткою. Він — у формі, вона — в халаті, в руках тримають торт і кажуть: «Ми к вам знакомітьса, ми ваші новиє сасєді. Таво, кто тут жіл, ужє нєт. Нам путін тут квартіру падаріл». Чи це відсутність критичного мислення, чи якась відсталість? Вони прийшли до сусідів знайомитися з тортиком, бо зайняли чужу квартиру!
І у Першу світову російська армія подекуди відзначалася мародерством і зґвалтуваннями. Але там ще існував якийсь порядок. Дикість більше була властива так званій «дикій дивізії» – тим же кавказцям. Були такі випадки і в Другу світову, особливо, коли російська армія ввійшла в Німеччину. А я не знаю, чому вони так зараз озвіріли.
— Зберете сотні чи тисячі свідчень, а що далі? Які перспективи покарання військових російської федерації за воєнні злочини в Україні?
— На жаль, світ поки що не знає, як бути з цими злочинами. Справу з «Боїнгом» розглядали вісім років, а тут епізодів — безліч. Західне суспільство не було готове до таких викликів, бо масштаби України — це навіть не масштаби Сирії. Але тоді в Сирії знищили 500 тисяч цивільних, і світ закрив на це очі. Тож рашисти, очевидно, вирішили, що можна повторити те саме з Україною. Якщо їх не покарати і зараз, вони будуть продовжувати вбивати, поки їм дозволятимуть. Нині багато говорять про міжнародний трибунал, але наразі невідомо, яким він буде. І чи вийде покарати не лише окремих осіб, а й цілу державу, бо таких випадків в історії ще не було. У всякому разі, франківський Центр документування та дослідження злочинів війни та наші колеги з коаліції громадських організацій «Україна. П’ята ранку / Ukraine 5 AM Coalition» продовжують вносити свій вклад і робити момент справедливости більш реальним.
— Мабуть, із часом напишете книжку про кацапські злочини на основі історій, поданих свідками російського вторгнення в Україну?
— Уже пишу, але поки що важко сказати, коли і яка вона буде, бо, на превеликий жаль, війна триває, і рашисти і далі завдають українцям болю.
Розмову вів Петро Західняк.
Інформація до теми
Дано старт Центру розслідування злочинів рф у Гаазі
4 березня 2023 року прокурори країн-членів спільної слідчої групи підписали угоду про запуск Центру розслідування злочинів рф у Гаазі, створення якого ініціював Офіс генерального прокурора за підтримки Євроюсту, Міжнародного кримінального суду та в партнерстві з Литвою, Польщею, Латвією, Естонією, Словаччиною та Румунією.
Генпрокурор
Генеральні прокурори країн-членів спільної слідчої групи обговорили організаційні та операційні деталі для початку роботи центру. У Гаазі працюватимуть прокурори та слідчі країн-учасниць спільної слідчої групи, розглядається також можливість залучення прокурорів з інших країн та експертів.
України Андрій Костін сподівається, що Міжнародний центр в Гаазі запрацює вже влітку.
Джерело: Франківська газета, №3(124)